- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.

- Останнім часом читаю зовсім небагато: бракує часу. Влітку прочитав «Нос» Гоголя, «Дама с собачкой» Чехова, «Собачье серце» Булгакова. Точніше перечитав. А от з нового — це «Джовані Трапатоні» Олекси Росича. Від класики враження очікувані, тому навіть не буду їх озвучувати. А от про книжку Олекси скажу. Сподобалась. Не тому, що віднедавна, після того як нас познайомив Великий Їжак, вважаю себе прихильником Росича-людини, а тому, що в «Джованні Трапатоні» автор настільки безапеляційно розставляє моральні акценти, що починаєш вірити: наш світ ще не остаточно занепав. Привчання людини до моральності у всьому змалку — це те, що вкрай необхідно сьогодні нашому суспільству. Звісно, що згадана повість, як, певно, і будь-який інших художній твір, має свої недоліки. Скажімо, в окремих місцях, як на мене, мова героїв звучить не зовсім природно, або ж дещо «зіжмаканий» сюжет наприкінці. Проте загального враження від чудової книжки ці недопрацювання не псують.

- Що можете порадити для читання іншим?

- От книгу Росича я б і порадив читати іншим. 
Ще порадив би «Дім на горі» Валерія Шевчука. Саме цей роман я читаю зараз. Читаю повільно, розкошую в мові, насолоджуюся метафорами. Мені здається, проза Шевчука — це література світового рівня. 
А ще, перепрошую, пораджу нову книжку Сашка Дерманського «Казки Дракона Омелька», що вже видрукувана і до кінця місяця має приїхати зі Словаччини до А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Ги, а вже звідти вирушити у щасливу, сподіваюся, мандрівку до маленького і не дуже, українського читача.